Запитання
Що означає, що ми не маємо любити світ?
Відповідь
У 1 Івана 2:15-16 сказано: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу». Проте в Івана 3:16 говориться: «Так-бо Бог полюбив світ…». Бог любить світ, а ми не маємо? Яка причина такої очевидної суперечності?
У Біблії слово «світ» може стосуватися Землі та фізичного всесвіту (Євреям 1:2; Івана 13:1), але найчастіше воно стосується гуманістичної системи, яка протистоїть Господу (Матвія 18:7; Івана 15:19; 1 Івана 4:5). Коли у Святому Письмі говориться, що Бог любить світ, то це стосується людей, які в ньому живуть (1 Івана 4:9). І як Його діти ми маємо любити інших (Римлянам 13:8; 1 Івана 4:7; 1 Петра 1:22). Притча про милосердного самарянина дає зрозуміти, що ми не можемо любити людей вибірково (Луки 10:30-37).
Закликаючи нас не любити світ, Біблія має на увазі його систему гріховних цінностей. Сатана – владика цього світу, і він має свою систему цінностей, яка суперечить цінностям Божим (2 Коринтянам 4:4). У 1 Івана 2:16 детально описується те, що пропонує сатанинська система: пожадливість тілесну, пожадливість очей і пиху життєву. Кожний гріх, який можна лише собі уявити, відноситься до одного з цих видів зла; заздрість, перелюбство, гордість, обман, егоїзм тощо – виростають із цих трьох коренів.
Приходячи до Христа, ми залишаємо світ. В Ісаї 55:7 сказано, що навернення до Бога включає відмову від наших власних шляхів і задумів. Джон Буньян у своїй книзі «Подорож Пілігрима» зображує віруючого з піднесеними до неба очима, з «Книгою книг» у руках та оберненого «спиною до світу» (р. 5).
Світ часто схвалює гріх. Розважальні ЗМІ спонукають нас заздрити грішникам і порівнювати себе з «красивими людьми» (див. Приповісті 23:17). Часто популярність «зірок» зумовлена їхньою здатністю викликати в нас незадоволення своїм власним життям. Рекламодавці звертаються до нашої природної схильності любити цей світ, і більшість маркетингових кампаній тим чи іншим чином звертаються до пожадливості очей, пожадливості тіла чи життєвої пихи.
Любити світ означає присвятити себе його скарбам, філософії та пріоритетам. Бог вказує Своїм дітям встановлювати свої пріоритети відповідно до Його вічної системи цінностей. Ми насамперед маємо шукати Його Царство та праведність (Матвія 6:33). Ніхто не може служити двом панам (Матвія 6:24), і ми не можемо бути одночасно відданими Господу та світу.
Коли ми приєднуємося до Божої сім’ї через віру в Христа, Він дарує нам можливість позбутися порочного світського способу життя (2 Коринтянам 5:17). Ми стаємо громадянами іншого царства (Филип’янам 1:27; 3:20). Наші бажання направлені до небес, і ми починаємо збирати вічний скарб (Луки 12:33; 1 Тимофію 6:18-19). Ми розуміємо, що насправді важливим є вічне, а не тимчасове, і перестаємо любити світ.
Якщо ми продовжимо любити його, як це роблять невіруючі, то порушимо своє духовне зростання і станемо «безплідними» для Божого Царства (Матвія 3:8; Луки 6:43-45; Івана 15:1-8). В Євангелії від Івана 12:25 Ісус розвиває цю думку ще далі, кажучи: «Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, – збереже її в вічне життя». Відмова від любові до світу поширюється і на наше власне життя. Христос сказав, що якщо ми любимо щось більше за Нього, то недостойні Його (Матвія 10:37-38).
Загалом, термін «світ» у Біблії стосується гріховної системи, яка контролюється сатаною та відвертає нас від поклоніння Богові. Жан Кальвін сказав: «Людське серце – це фабрика ідолів». Ми можемо зробити ідола з будь-чого. Кожне палке бажання нашого серця, що не було закладене Богом для Його слави, може стати ідолом (1 Коринтянам 10:31). Любити світ – це також ідолопоклонство (1 Коринтянам 10:7, 14). Тому, хоча нам і сказано любити людей світу, ми маємо остерігатись усього, що конкурує з Богом за наші серця.
English
Що означає, що ми не маємо любити світ?
