Запитання
Як ми можемо відчути істинну свободу у Христі?
Відповідь
Кожна людина бажає мати свободу. Особливо на Заході свобода є найвищою чеснотою, і її прагнуть усі, хто є або вважає себе пригнобленим. Але свобода у Христі – не те ж, що політична чи економічна свобода. Насправді, деякі найбільш пригноблені люди в історії людства мали цілковиту свободу у Христі. В Біблії сказано, що в духовному розумінні ніхто не є вільним. У 6-му розділі послання до Римлян Павло пояснює, що ми всі – раби. Ми – або раби гріха, або ж праведності. Ті, хто є рабами гріха, самостійно не можуть звільнитися від нього, але як тільки ми отримуємо свободу завдяки силі хреста, то стаємо рабами абсолютно іншого виду, отримуючи цілковитий спокій та істинну свободу.
Хоча це звучить як протиріччя, істинну свободу в Ісусі мають лише ті, хто є Його рабами. Рабство зазвичай асоціюється з деградацією, труднощами та нерівністю. Проте біблійне поняття має на увазі свободу раба Христа, який відчуває радість і спокій – результати єдиної істинної свободи, яку ми можемо відчути в цьому житті. У Новому Завіті 124 рази використовується слово «доулос», описуючи когось, хто належить іншій людині, або «безправного раба». На жаль, у багатьох сучасних перекладах Біблії «доулос» часто перекладається як «слуга». Але слуга – це той, хто працює за заробітну плату і кому господар щось винен за роботу. Християнам же нічого запропонувати Господу за своє прощення, і вони цілковито належать Господарю, Який купив їх Своєю кров'ю, пролитою на хресті. Християни придбані цією кров'ю та є власністю їхнього Господа і Спасителя. Ми не найняті Ним – ми належимо Йому (Римлянам 8:9). Тому «раб» – насправді єдиний вірний переклад слова «доулос».
Далеко не пригноблений, раб Христа є воістину вільним. Ми були звільнені від гріха Сином Божим, Який сказав: «Коли Син, отже, зробить вас вільними, то, справді, ви будете вільні» (Івана 8:36). Тепер кожний християнин дійсно може сказати разом із Павлом: «Закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерті» (Римлянам 8:2). Тепер ми знаємо істину, і ця істина звільнила нас (Івана 8:32). Як би парадоксально це не звучало, будучи рабами Христа, ми також стали синами та спадкоємцями Всевишнього Бога (Галатам 4:1-7). Як спадкоємці ми маємо свою частку в цьому спадку – вічному житті, яке Бог дарує всім Своїм дітям. Це – привілей, що перевершує будь-який земний скарб, тоді як ті, хто перебуває в рабстві гріха, успадкують лише духовну смерть і вічність у пеклі.
Чому ж тоді дуже багато християн живуть так, наче вони ще й досі перебувають у рабстві гріха? По-перше, ми часто повстаємо проти свого Господаря, відмовляючись підкорятись Йому та чіпляючись за своє старе життя. Ми тримаємося за гріхи, які колись пов'язували нас зі сатаною – нашим колишнім господарем. Оскільки наша нова природа живе в старій тілесній оболонці, ми продовжуємо тягнутися до гріха. Павло каже ефесянам «відкинути» старе «я», з його обманом і пожадливостями, та «зодягнутися» в нове «я», з його праведністю. Відкинути неправду й зодягнутись у правду. Відкинути злодійство й зодягнутися в корисність і працю. Відкинути образи та гнів і зодягнутися в доброту, співчуття та прощення (Ефесянам 4:22-32). Ми були звільнені від рабства гріха, проте часто одягаємо його кайдани назад, бо частинка в нас любить колишнє життя.
Окрім того, ми часто не усвідомлюємо, що були розп'яті з Христом (Галатам 2:19-20) і переродилися як абсолютно нові створіння (2 Коринтянам 5:17). Християнське життя – це смерть для себе та воскресіння до обновленого життя (Римлянам 6:4), що характеризується думками про Того, Хто спас нас, а не про мертве тіло, розіп'яте з Христом. Коли ми постійно думаємо про себе, потураючи тілу в гріхах, від яких ми були звільнені, то насправді носимо трупа, сповненого гниття та смерті. Єдиний спосіб остаточно його поховати – з допомогою Духа, Який є єдиним джерелом сили. Ми зміцнюємо нову природу, постійно живлячись Божим Словом, і через молитву здобуваємо силу, необхідну нам, аби протистояти бажанню повернутися до старого гріховного життя. Тоді ми зрозуміємо, що наш новий статус рабів Христа – єдина істинна свобода, і разом з Павлом прикличемо Його силу: «Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей» (Римлянам 6:12).
English
Як ми можемо відчути істинну свободу у Христі?
