Чи виправдовує Біблія рабство?




Запитання: Чи виправдовує Біблія рабство?

Відповідь:
Існує тенденція розглядати рабство, як на пережиток історії. Тим не менше, близько 12,3 млн. людей у всьому світі перебувають у рабстві сьогодні: примусова праця, секс-торгівля і т.д. Викуплені із рабства гріха, послідовники Ісуса Христа мають бути найбільш зацікавлені у припиненні рабства у сучасному світі. Виникає запитання: чому Біблія не виступає рішуче проти рабства? Чому Біблія, як видається, підтримує практику людського рабства?

Дійсно, Святе Письмо конкретно не засуджує рабства. Воно дає вказівки щодо того, як до рабів слід ставитись (Повторення Закону 15:12-15; Ефесянам 6:9; Колосянам 4:1), але і не забороняє цього взагалі. Багато хто вбачає в цьому допущення Біблією всіх форм рабства. Адже багато людей не розуміють, що рабство у біблійні часи надзвичайно відрізнялося від того, що практикувалося в останні кілька століть у багатьох частинах світу. Рабство в Біблії не базувалось виключно на расі. Люди не ставали рабами через свою національність чи колір шкіри. У біблійні часи рабство було, швидше, соціальним статусом. Люди продавали себе в рабство, коли не могли виплатити свої борги або утримувати власну сім’ю. У Новому Заповіті лікарі, адвокати і навіть політики були рабами інших людей. Деякі люди навіть віддавали перевагу тому, щоб бути рабами, аби всі їхні потреби задовольнялися їхнім хазяїном.

Протягом останніх століть рабство, в основному, базувалося виключно на кольорі шкіри. Темношкірі люди були рабами через своє етнічне походження – багато рабовласників справді вважали, що вони є «нижчими людьми». Біблія, безумовно, засуджує рабство на основі раси. Згадайте рабство євреїв, коли вони були в Єгипті. Це було не за вибором, а тому, що вони – євреї (Вихід 13:14). Покарання, яке понесли єгиптяни, свідчить про те, як Бог розглядає расове рабство (Вихід 7-11). Отже, так, Біблія засуджує деякі форми рабства. Ключове запитання полягає в тому, що рабство в Біблії у жодному разі не схоже на расове рабство, від якого страждав наш світ останні декілька століть.

Крім цього, як Старий, так і Новий Заповіти засуджують практику викрадення людей, яка мала місце в Африці в ХІХ столітті. Работорговці відловлювали африканців і продавали їх, після чого ті доставлялися у Новий Світ для роботи на плантаціях і фермах. Ця практика є огидною для Бога. Фактично, за Мойсеєвим Законом, покаранням за такі дії була смерть: «А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий» (Вихід 21:16). Так само і в Новому Заповіті работорговці згадані серед «безбожних і грішників» і віднесені до категорії тих, які зневажають власних батьків, вбивць, розпусників і мужоложників, а також обманщиків і клятвопорушників (1 Тимофію 1:8-10).

Ще один важливий момент полягає в тому, що метою Біблії є вказати шлях до спасіння, а не до реформи суспільства. Біблія часто підходить до питань зсередини. Якщо людина відчуває любов, милість і благодать Божу, отримуючи Його спасіння – Бог реформує її душу, змінюючи її думки та дії. Людина, яка отримала Божий дар спасіння і свободу від рабства гріха, буде розуміти, що поневолювати іншу людину неправильно. Людина, яка дійсно відчула Божу благодать, у свою чергу буде милосердною до оточуючих. Це і є біблійним методом припинення рабства.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи виправдовує Біблія рабство?