Що означає молитися мовами? Чи є це мовою молитви між віруючим і Богом?




Запитання: Що означає молитися мовами? Чи є це мовою молитви між віруючим і Богом?

Відповідь:
Для початку, прочитайте, будь ласка, статтю про дар інших мов. У Біблії ми знаходимо чотири ключові місця, що наводяться у підтримку молитви іншими мовами: Римлянам 8:26, 1 Коринтянам 14:4–17, Ефесянам 6:18 та Юди 1:20. Послання до Ефесян 6:18 і 20-й вірш Послання Юди згадує про молитву в єднанні з Духом. Однак малоймовірно, що ці місця є доказом існування особливої молитовної мови.

Римлянам 8:26 навчає нас: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями». Два основних моменти змушують сумніватися в тому, що цей текст насправді говорить про мову молитви. По-перше, тут сказано, що заступається Дух, а не віруючі. По-друге, написано, що Дух заступається «невимовними зідханнями». Водночас, сама суть застосування інших мов – це вимовляння слів.

Це залишає нас із текстом у 1 Коринтянам 14:4–17, особливо з віршем 14: «Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!». У 1 Коринтянам 14:14 чітко говориться про «молитву іншими мовами». Що це означає? Перш за все, у цьому розділі порівнюється дар мов із даром пророцтва. Із віршів 2–5 можна дійти висновку, що Павло вважав дар пророцтва важливішим. Водночас, Павло цінує дар мов і каже, що він радий, що говорить на мовах більше за будь-кого іншого (вірш 18).

Другий розділ книги Дії Апостолів описує перший прояв дару мов. У день П’ятидесятниці апостоли говорили різними мовами. З цього стає очевидним, що апостоли говорили людськими мовами (Дії 2:6–8). Здатність людини говорити іншою мовою, незнайомою їй, була дана з метою донесення Євангелія носіям цієї мови. У багатокультурному середовищі Коринфу дар мов був особливо цінним. Коринфські віруючі могли поширювати Євангеліє і Боже Слово за допомогою дару мов. Тим не менше, Павло абсолютно чітко дав зрозуміти, що навіть у цьому випадку сказане мало бути розтлумачене, перекладене (1 Коринтянам 14:13, 27) для розуміння всіх присутніх.

У чому ж тоді різниця між молитвою іншою мовою і даром інших мов? 1 Коринтянам 14:13–17 вказує на те, що молитва мовами також має бути розтлумачена. У зв’язку з цим видається, що молитва мовами є піднесенням молитви до Бога. Ця молитва слугує тому, хто говорить цією мовою, але вона також мала бути розтлумачена для повчання всього тіла Христового.

Ті, хто вважає цю молитву особливою мовою спілкування з Богом не погоджуються із таким тлумаченням. Це альтернативне розуміння можна підсумувати наступним чином: молитва мовами є особистою молитовною мовою між віруючим і Богом (1 Коринтянам 13:1), яку віруючий застосовує для власного збудування (1 Коринтянам 14:4). Таке тлумачення не відповідає Біблії із наступних причин:

1. Яким чином молитва мовами може бути особистою молитвою, якщо вона має бути розтлумачена (1 Коринтянам 14:13–17)?

2. Як можна молитися мовами для власного збудування, якщо Святе Письмо говорить, що духовні дари дані для користі Церкви (1 Коринтянам 12:7)?

3. Як можна особисто молитися іншою мовою, якщо вона має значення для невіруючих (1 Коринтянам 14:22)?

4. У Біблії чітко сказано, що не кожен володіє даром мов (1 Коринтянам 12:11, 28–30). Як може молитва мовами служити для власного збудування, якщо не всі отримують цей дар? Чи не всі потребують збудування?

Існує й інша інтерпретація молитви мовами, яку слід розглянути. Деякі вважають, що молитва іншими мовами є «секретним кодом», який не дозволяє сатані та його бісам розуміти наші молитви і тим самим отримати перевагу над нами. Таке тлумачення також не відповідає Біблії з наступних причин: по-перше, Новий Завіт послідовно описує, що відповідний дар має на увазі використання людських мов. Малоймовірно, що сатана і його демони не розуміють їх. По-друге, Біблія часто згадує про віруючих, які вголос молилися рідною мовою без жодних побоювань, що сатана може «перехопити» їхню молитву. Навіть якщо сатана та/або його демони чують і розуміють молитви, – вони не мають влади перешкодити Богові дати відповідь на молитву згідно з Його волею. Ми знаємо, що Бог чує наші молитви.

Як же бути з багатьма християнами, які моляться мовами і вважають таку молитву вельми корисною? По-перше, нам слід засновувати нашу віру та вчинки на Святому Письмі, а не на досвіді. Ми маємо розглядати наш досвід у світлі Біблії, а не навпаки. По-друге, багато культів і світових релігій також повідомляють про випадки вживання інших мов. Очевидно, що це не було дією Святого Духа. Таким чином, виглядає, що демони здатні давати фальшивий дар мов. Це має підштовхувати нас до ще ретельнішого порівняння нашого досвіду із Божим Словом. По-третє, багато досліджень показали, що молитвам/розмові іншими мовами можна навчитися. Чуючи і спостерігаючи, як говорять мовами інші, людина може навчитися цьому, навіть несвідомо. Це є найбільш вірогідним поясненням переважної більшості випадків молитов іншими мовами серед християн. По-четверте, відчуття «самотворення» є природним. Людське тіло виробляє адреналін, коли відчуває щось нове, захоплююче, емоційне або ірраціональне.

Питання молитви іншими мовами є питанням, з яким християни можуть з повагою і любов’ю погодитися або не погодитися. Молитва мовами не визначає спасіння. Чи є молитва мовами особистою мовою віруючого, чи ні – це не входить у число основних питань християнської віри. Таким чином, хоча ми вважаємо, що біблійне тлумачення молитви мовами не веде до ідеї про особисту молитву для власного збудування, ми також визнаємо, що багато з тих, хто практикує це, є нашими братами і сестрами у Христі, гідними нашої любові та поваги.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що означає молитися мовами? Чи є це мовою молитви між віруючим і Богом?