Як дізнатися, яка з усіх релігій є істинною?




Запитання: Як дізнатися, яка з усіх релігій є істинною?

Відповідь:
Немає жодних сумнівів, що за такої кількості різноманітних релігій у світі, визначення того, яка з них істинна, є завданням нелегким. По-перше, давайте розглянемо деякі думки щодо загальних тем, а потім подивимося, як підійти до нашого завдання таким чином, аби можна було реально зробити вірний висновок про Бога. Проблема наявності різних відповідей на конкретне питання є притаманною не лише сфері релігії. Наприклад, ви можете посадити сотню студентів і дати їм складне завдання з математики, і цілком імовірно, що багато з них нададуть неправильну відповідь. Але чи означає це, що правильної відповіді не існує? Зовсім ні. Тим, хто отримав неправильну відповідь, просто потрібно виявити помилку та знати методи, необхідні для визначення правильного рішення.

Як ми приходимо до правди про Бога? Ми застосовуємо систематичну методологію, яка призначена для відокремлення істини від обману, використовуючи різні тести на правдивість та отримуючи в результаті набір правильних висновків. Чи можете ви уявити собі, якого результату досягнув би вчений-хімік у лабораторії, якби він почав без будь-якого порядку змішувати разом усі реактиви? Або ж якби лікар почав лікувати пацієнта випадковими ліками, сподіваючись, що йому стане краще? Ні вчені, ні лікарі не застосовують такого підходу. Замість цього вони використовують систематичні методи, які є методично, логічно та документально підтверджені та доводять правильність отриманого кінцевого результату.

У зв’язку з цим, чому багато людей досі вважають, що в теології – науці про Бога – все має бути інакше? Чому вони вважають, що за допомогою випадкового та несистематичного підходу можливо досягти правильних висновків? На жаль, багато хто користується саме таким підходом, і це одна з причин, чому існує так багато релігій.

Утім, повернемося до питання щодо того, як досягти вірних висновків про Бога. Який системний підхід слід використовувати? По-перше, ми маємо створити основу для перевірки різних теорій і тоді, дотримуючись цього, як дорожньої мапи, ми дійдемо правильного висновку. Ось можлива основа для використання:

1. Логічна послідовність – твердження системи вірувань повинні логічно пов’язуватися та не суперечити одне одному будь-яким чином. Наприклад, кінцева мета буддизму – позбавлення себе всіх бажань. Проте, потрібно бажати позбавлення всіх бажань, що є суперечливим і нелогічним принципом.

2. Емпірична адекватність – чи існують докази на підтримку певної системи вірувань (докази раціональні, що підтверджуються ззовні тощо)? Звичайно, що ми маємо право вимагати доказів щодо важливих тверджень для їхньої перевірки. Наприклад, мормони навчають, що Ісус жив у Північній Америці, але немає жодних доказів, археологічних чи будь-яких інших, на підтримку цього твердження.

3. Екзистенціальна релевантність – система переконань має відповідати реальності в тому вигляді, якою ми її знаємо, та приводити до помітних змін у житті її послідовників. Деїзм, наприклад, стверджує, що Бог просто помістив нашу планету у всесвіт і не взаємодіє з її мешканцями. Яким чином такі переконання можуть вплинути на людину в її щоденному житті? Якщо коротко, то жодним.

Надані вище рамки, застосовані до теми релігії, допоможуть досягнути правильних поглядів на Бога та відповісти на чотири важливих життєвих запитання:
1. Походження – звідки ми взялися?
2. Етика – як нам слід вести своє життя?
3. Сенс – якою є мета життя?
4. Призначення – куди людство прямує?

Але як же можна застосувати цю систему в пошуку Бога? Крок за кроком, поступово відповідаючи на запитання – такий підхід є однією з найкращих тактик для застосування. Якщо звузити список можливих питань, то ми прийдемо до наступного:
1. Чи існує абсолютна істина?
2. Чи взаємодіють розум і релігія?
3. Чи існує Бог?
4. Чи можливо пізнати Бога?
5. Чи є Ісус Богом?
6. Чи дбає Бог про мене?

Для початку нам необхідно вияснити, чи існує абсолютна істина. Якщо її немає, тоді ми насправді не можемо бути впевнені в будь-чому (духовному чи ні) та, в кінцевому підсумку, станемо або агностиками, які сумніваються в тому, що ми можемо будь-що знати, або плюралістами, які приймають будь-яку позицію, оскільки не впевнені, яка з них, якщо така існує, є правильною.

Абсолютна істина визначається як те, що відповідає реальності, те, що відповідає своєму об’єкту, викладаючи його таким, яким він є. Деякі стверджують, що немає такого поняття як абсолютна істина, але така позиція від початку приречена на провал. Наприклад, релятивісти стверджують: «Вся істина відносна», але слід запитати – чи є це твердження абсолютно вірним? Якщо так, тоді абсолютна істина існує, а якщо ж ні, тоді яка користь від цього твердження? Постмодернізм говорить, що правди не існує, але він виголошує, принаймні, одну абсолютну істину – що постмодернізм є істиною. Зрештою, існування абсолютної істини стає очевидним.

Крім того, абсолютна істина, звичайно, обмежена та виключає протилежне. Два плюс два дорівнює чотири й немає будь-яких інших можливих відповідей. Цей момент стає критичним у порівнянні різноманітних систем вірувань і світоглядів. Якщо одна система вірувань має складові, істинність яких доведено, то будь-які конкуруючі системи з протилежними твердженнями мають бути помилковими. Крім того, нам слід мати на увазі, що на абсолютну істину не впливає щирість або бажання. Незалежно від того, наскільки щиро хтось перебуває в обіймах обману, він, як і раніше, помиляється. І жодне бажання в світі не зможе зробити щось вірним або навпаки.

Відповіддю на перше питання буде те, що абсолютна істина насправді існує. У зв’язку з цим, агностицизм, постмодернізм, релятивізм і скептицизм є хибними позиціями.

Це приводить нас до наступного запитання про те, чи можуть інтелект і логіка бути використані в питаннях релігії. Дехто стверджує, що це неможливо, але чому ні? Насправді, логіка має велике значення у розгляді духовних постулатів, оскільки вона допомагає нам зрозуміти, чому деякі твердження мають бути виключені, а інші – прийняті. Логіка критично важлива у спростуванні плюралізму (який проголошує, що всі твердження вірні – навіть ті, які суперечать одне одному – та є рівними й дійсними).

Наприклад, іслам та юдаїзм стверджують, що Ісус не був Богом, тоді як християнство переконане, що Він є Богом. Одним із основних законів логіки є закон несуперечності, який стверджує, що щось не може бути одночасно і «А», і «не А» – в той же час і в тому ж розумінні. Застосовуючи цей закон до тверджень юдаїзму, ісламу та християнства, ми можемо дійти висновку, що одна сторона має рацію, а інша – ні. Ісус не може бути і Богом, і не Богом. При правильному використанні, логіка є потужною зброєю проти плюралізму, оскільки вона наочно демонструє, що всупереч претендуванню на істину, не все може бути правдою. Це розуміння спростовує позицію «істина для вас, але не для мене».

Логіка також заперечує позицію – «всі дороги ведуть до вершини гори», що застосовується плюралізмом. Логіка демонструє, що кожна система вірувань має свій власний набір ознак, які, зрештою, ведуть у протилежних напрямках. Вона демонструє, що вдала ілюстрація пошуків духовної істини схожа, швидше, на лабіринт – один шлях веде до істини, в той час як усі інші приводять у глухий кут. Усі релігії, можливо, мають певну поверхневу схожість, але вони відрізняються основними напрямками у своїх ключових доктринах.

Висновок наступний: у питаннях релігії можна використовувати розум і логіку. У такому випадку, плюралізм (де всі істини та позиції однаково вірні й справедливі) виключається, оскільки не є логічним і суперечить тому, що діаметрально протилежні твердження можуть бути істинними.

Наступне важливе запитання: Чи існує Бог? Атеїсти й натуралісти (які не сприймають нічого, крім фізичного світу та всесвіту) кажуть – «ні». Хоча з цього питання було написано безліч праць і дебати не стихали впродовж всієї історії, на нього, насправді, відповісти не важко. Для початку слід задатися таким питанням: чому ми маємо щось, а не нічого? Іншими словами, як ми та все навколо нас тут опинилося? Аргумент на користь існування Бога може бути викладений дуже просто:

Щось існує.
Неможливо отримати щось із нічого.
Таким чином, необхідне та вічне буття існує.

Ви не можете заперечувати те, що існуєте, оскільки ви повинні існувати, щоби заперечувати своє існування (що однозначно приречене на провал), тому перша передумова з вищесказаного – вірна. Ніхто не вірить, що можливо отримати щось із нічого (тобто, що «ніщо» створило Всесвіт), тому й друга передумова є вірною. Таким чином, третя передумова має бути істиною, що вічне буття відповідальне за все, що існує.

Ці положення не спростовують атеїстичне мислення, вони просто стверджують, що всесвіт може бути вічним буттям. Тим не менше, проблемою цієї позиції є те, що всі наукові дані свідчать про те, що у Всесвіту був початок («великий вибух»). А все, що має початок, повинне мати причину, тому Всесвіт мав причину і не є вічним. Оскільки лише два джерела вічності є вічними – Всесвіт (що виявилося невірним) і вічний Творець, з цього випливає єдиний логічний висновок, що існує Бог. Ствердно відповідаючи на питання про існування Бога, ми відкидаємо атеїзм як необґрунтовану систему вірувань.

Тим не менше, цей висновок нічого не говорить про те, який Бог існує, але – що достатньо дивно – він насправді робить одну радикальну річ – виключає всі пантеїстичні релігії. Всі пантеїстичні світогляди проголошують, що всесвіт є Богом і вічністю. І це твердження невірне. Таким чином, індуїзм, буддизм, джайнізм і всі інші пантеїстичні релігії виключаються, як недійсні системи переконань.

Крім того, ми дізнаємося дещо цікаве про того Бога, Який створив Всесвіт. Він:
• надзвичайний за Своєю природою (бо існує за межами Свого творіння)
• неймовірно могутній (створив усе, що нам відоме)
• вічний (єдиносущий, тому що існує поза часом і простором)
• всюдисущий (Він створив простір і не обмежений ним)
• позачасовий і незмінний (створив час)
• нематеріальний (бо виходить за межі простору)
• особистісний (безособистісне не може створити особу)
• необхідний (усе залежить від Нього)
• безмежний та унікальний (не може існувати двох безкінечностей)
• різноманітний у Своїй єдності (бо природа демонструє різноманітність)
• інтелектуальний (аби створити все)
• цілеспрямований (свідомо створив усе)
• моральний (моральний закон не може існувати без законодавця)
• дбайливий (в іншому випадку, моральні закони би не існували)

Ці характеристики надзвичайно відповідають Богові юдаїзму, ісламу та християнства. Що цікаво, лише названі релігійні течії встояли після спростування атеїзму та пантеїзму. Відзначимо також, що на одне з головних питань життя (походження) ми можемо відповісти, що знаємо своє походження.

Це приводить до наступного запитання: чи можемо ми пізнати Бога? На даний момент, необхідність релігії замінюється чимось важливішим – необхідністю одкровення. Від Бога залежить, як відкривати Себе Своєму творінню. Юдаїзм, іслам і християнство – всі стверджують, що мають книгу, яка є Божественним одкровенням людині, але питання в тому, яка з них (якщо така є) дійсно правдива? Відкинувши незначні відмінності, двома основними питаннями є 1) Новий Завіт Біблії; 2) особа Ісуса Христа. Як іслам, так і юдаїзм заявляють про неправдивість біблійного Нового Завіту і заперечують, що Ісус є Богом у тілі, в той час як християнство наполягає на істинності цих пунктів.

Немає іншої віри на планеті, яка може зрівнятися з християнством за кількістю доказів. З величезною кількістю стародавніх рукописів, із найдревнішим датуванням документів, написаних очевидцями (деякі – всього через 15 років після смерті Христа), з численністю (дев’ять авторів, 27 книг Нового Завіту), з археологічними свідченнями, які ніколи не суперечили жодному з пунктів Нового Завіту, з тим, що апостоли бачили дії та смерть Ісуса, стверджуючи, що Він воскрес із мертвих, – християнство займає перше місце щодо наявних доказів своїх тверджень. Історична достовірність Нового Завіту в тому, що в ньому викладено правдиву розповідь про реальні події і як вони відбувалися, – єдиний правильний висновок, який випливає після розгляду всіх доказів.

Щодо Ісуса – ми знаходимо дуже цікаві речі. Він стверджував, що є Богом у плоті. Власні слова Ісуса (напр., «Аврам ще не народився, а Я вже був і є»), Його вчинки (прощення гріхів, прийняття поклоніння), Його безгрішне життя й чудеса (які Він використовував, щоб доводити істинність Своїх тверджень у відповідь на заперечення) та Його воскресіння – все підтверджує Його твердження щодо власної божественності. Автори Нового Завіту підтверджують цей факт знову й знову у своїх працях.

Отже, якщо Ісус є Богом, тоді те, що Він говорить, має бути істиною. І якщо Ісус сказав, що Біблія є непогрішною та правдивою у всьому (а Він так сказав), значить, це має означати, що Біблія істинна в своїх твердженнях. Як ми вже знаємо, два протилежних твердження не можуть бути одночасно істинними. Тому все в мусульманському Корані чи писаннях юдаїзму, що суперечить Біблії, не може бути правдою. Насправді, іслам та юдаїзм зазнають невдачі, оскільки обидва стверджують, що Ісус не є Богом у плоті, в той час як докази говорять про протилежне. А завдяки тому, що ми дійсно можемо пізнати Бога (бо Він виявив Себе у Своєму письмовому Слові та в Христі), всі форми агностицизму спростовуються. Нарешті, ще одне важливе життєве питання отримало відповідь – питання етики, оскільки Біблія містить чіткі інструкції стосовно того, як людству слід жити.

Та ж Біблія проголошує, що Бог дбає про людство та бажає, щоб усі люди краще пізнали Його. Він піклується настільки, що став людиною, аби показати Своєму творінню, яким Він є насправді. Багато людей прагнуло стати богами, але лише істинний Бог побажав стати людиною, щоби спасти тих, кого Він так любить, від вічності у відокремленні від Нього. Цей факт свідчить про екзистенціальну значущість християнства, а також є відповіддю на два останніх важливих запитання – про сенс життя та призначення. Кожна людина була створена Богом із певною метою і кожного чекає своя доля – вічне життя з Богом або вічне відокремлення від Нього. Цей висновок (і факт, що Бог став людиною у Христі) також спростовує деїзм, який стверджує, що Бог не цікавиться долею людства.

Зрештою, ми бачимо, що істину про Бога можливо знайти та лабіринт світоглядів можливо успішно подолати за допомогою перевірки різних тверджень і систематичного виключення обману. Використання тестів на логічну послідовність, емпіричну адекватність та екзистенціальну релевантність, в поєднанні з формулюванням правильних питань, дає правдиві й розумні висновки щодо релігії та Бога. Кожен повинен погодитися, що єдиною причиною вірити у щось є те, що це – істина. На жаль, істинна віра є справою волі, і незважаючи на те, скільки логічних доказів було надано, деякі люди, як і раніше воліють заперечувати існування Бога та гублять єдиний істинний шлях до гармонії з Ним.


Повернутися на стартову українську сторінку

Як дізнатися, яка з усіх релігій є істинною?