Що говорить Біблія про церковне покарання / відлучення від церкви?




Запитання: Що говорить Біблія про церковне покарання / відлучення від церкви?

Відповідь:
Відлучення – це формальне виключення людини з числа членів церкви та неформальне відокремлення від людини. В Євангелії від Матвія 18:15–20 описується порядок виключення та повноваження церкви щодо цього. Боже Слово радить, щоб одна людина (зазвичай, постраждала сторона) пішла до кривдника. Якщо кривдник не покається, тоді аби переконатися в ситуації та у відмові від каяття, до нього мають піти двоє або троє чоловік. Якщо розкаяння й після цього не відбулося, проблема виноситься на розгляд церкви. Цей процес ніколи не є «бажаним», так само, як батько ніколи не хоче застосовувати дисциплінарні заходи до своїх дітей. Тим не менше, іноді це необхідно. Мета не в тому, аби бути прискіпливим або продемонструвати фарисейське ставлення. Навпаки, метою, швидше, є повернення людини до повноцінних стосунків із Богом та з іншими віруючими. Це необхідно робити з любов’ю до людини, в послуху та прославленні Бога, а також із праведним страхом на благо інших віруючих у церкві.

Біблія подає приклад необхідності виключення з місцевої церкви – церкви в місті Коринт (1 Коринтянам 5:1–13). У цьому тексті апостол Павло також описує деякі причини біблійного застосування відлучення від церкви. Одна причина (що непрямо звучить у цьому тексті) полягає в користі для свідчення Ісуса Христа (та Його церкви) невіруючим. Коли Давид згрішив з Вирсавією, одним із наслідків його гріха було те, що Божим ворогам був даний привід зневажати ім’я єдиного істинного Бога (2 Самуїла 12:14). Інша причина полягає в тому, що гріх, як ракова пухлина – якщо вчасно її не видалити, вона пошириться на всі оточуючі органи, так як «невелика кількість закваски заквашує все тісто» (1 Коринтянам 5:6–7). Окрім того, Павло пояснює, що Ісус врятував нас, аби ми були відокремлені від гріха, щоб ми могли бути «прісними» або вільними від того, що призводить до духовного розкладання (1 Коринтянам 5:7–8). Христос бажає, щоб Його наречена – Церква – була чистою та непорочною (Ефесянам 5:25–27).

Відлучення також слугує на благо покараних церквою в довгостроковій перспективі. Павло в 1 Коринтянам 5:5 відзначає, що відлучення є способом передачі грішника «сатані на погибель тіла, щоби дух спасся в день [нашого] Господа [Ісуса Христа]». Це означає, що виключення може певним чином торкатися використання Богом сатани (або одного з його демонів) як засобу покарання, аби працювати в житті грішника фізично та, в кінцевому результаті, привести до істинного покаяння в його серці.

Будемо сподіватися, що покарання церквою досягне успіху в приведенні до праведної печалі й істинного покаяння. Коли це трапляється, людина може бути прийнята назад у громаду. Людина, яка згадується в п’ятому розділі 1 Коринтянам, покаялася і Павло закликав церкву прийняти її назад у громаду (2 Коринтянам 2:5–8). На жаль, покарання, навіть коли воно проводиться належним чином і з любов’ю, не завжди приводить до такого повернення. Але навіть тоді, коли успіху не досягнуто, воно все одно необхідне для інших праведних цілей, згаданих вище.

Мабуть, ми всі були свідками поведінки маленької дитини, якій було дозволено робити все, що заманеться, без відповідного покарання. Це – неприємне видовище. Не такою має бути батьківська любов, тому що це прирікає дитину на сумне майбутнє. З такою поведінкою дитина не зможе навчитися формувати серйозні стосунки та відповідально виконувати будь-яку справу. Таким же чином, покарання церквою, яке ніколи не є приємним чи легким – не тільки необхідне, але й корисне. Тим більше, що воно приписане Богом.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що говорить Біблія про церковне покарання / відлучення від церкви?