Послання апостола Якова

Автор: Автором цього послання є Яків, також званий Яковом Справедливим, що вважається братом Ісуса Христа (Матвія 13:55; Марка 6:3). Яків повірив у Христа (Івана 7:3–5) лише після Його воскресіння (Дії 1:14; 1 Коринтянам 15:7; Галатам 1:19). Він став главою єрусалимської церкви та був названий одним зі стовпів церкви (Галатам 2:9).

Дата написання: Послання Якова, можливо, є найстарішою книгою Нового Завіту, написаною, найімовірніше, у 45 р. н.е., до першого єрусалимського собору в 50 р. За словами історика Йосипа Флавія, Яків був закатований приблизно у 62 р.

Мета написання: Дехто вважає, що це послання було написане у відповідь на крайності в інтерпретаціях вчення Павла про віру. Ця позиція, звана антиномізмом, свідчила, що через віру в Христа людина повністю звільняється від старозавітного закону, законництва, світських законів та будь-яких моральних засад суспільства. Послання Якова адресоване євреям-християнам, які розсіялися серед усіх народів (1:1). Мартін Лютер, який ненавидів це послання та називав його «солом'яним посланням», не зміг зрозуміти, що вчення Якова про діла доповнювало, але не суперечило вченню Павла про віру. У той час, коли вчення Павла зосереджувалося на нашому виправданні Богом, учення Якова робило наголос на ділах, що демонстрували це виправдання. Яків писав для євреїв, аби спонукати їх продовжувати зростати в цій новій християнській вірі. Він підкреслює, що хороші вчинки притаманні тим, хто сповнений Духом, і висловлює сумнів, що хтось може мати рятівну віру, якщо плодів Духа, описаних Павлом у посланні до Галатів 5:22–23, не видно.

Ключові вірші: Якова 1:2–3: «Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Якова 1:19: «Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів».

Якова 2:17–18: «Так і віра, коли не має діл, сама по собі є мертвою. Але хтось скаже: Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені свою віру без діл, а я покажу тобі свою віру зі своїх діл».

Якова 3:5: «Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс!».

Якова 5:16: «Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного».

Коротке резюме: Послання Якова описує життя у вірі за допомогою справжньої релігії (розділ 1), істинної віри (2:1–3:12) та справжньої мудрості (3:13–5:20). Ця книга містить чудову паралель із Нагірною проповіддю Ісуса в Євангелії від Матвія 5–7. Яків починає з опису загальних рис життя у вірі у першому розділі. У другому розділі та на початку третього він розмірковує про соціальну справедливість і про віру в дії. Потім він порівнює й протиставляє світську та божественну мудрість і просить, аби ми відвернулися від зла та наблизилися до Бога. Яків звертається з особливо важким докором до багатих, які збирають гроші, та до самовпевнених. Врешті-решт, він закінчує закликом до віруючих бути терплячими в стражданнях, молячись і піклуючись одне про одного та зміцнюючи свою віру через спілкування.

Зв'язки: Послання Якова містить найбільш вдалий опис зв’язку між вірою та ділами. Залежність євреїв-християн, яким писав Яків, від закону Мойсея та його системи діл настільки вкоренилася, що йому довелося витратити чимало часу, щоби пояснити складну істину, що ніхто не може оправдатися ділами Закону (Галатам 2:16). Він оголошує їм, що навіть якщо вони зроблять усе, щоб дотримуватися всіляких законів і ритуалів, домогтися досконалості неможливо, а порушення найменшої частини закону зробить їх винними в порушенні всього закону (Якова 2:10), бо закон є одним цілим.

Практичне застосування: У посланні Якова ми бачимо заклик до вірних послідовників Ісуса Христа бути не просто «слухачами», але й «виконавцями Слова». Хоча це, без сумніву, вимагає росту знань про Слово, Яків закликає нас не зупинятися на досягнутому. Багато християн вважають це послання складним, оскільки Яків у всього лише 108 віршах викладає 60 зобов'язань. Він зосереджується на істинах слів Ісуса в Нагірній проповіді та спонукає нас діяти у відповідності з Його вченням.

Послання також спростовує ідею, що людина може стати християнином, але далі жити в гріху, не виявляючи плодів праведності. Таку «віру», – заявляє Яків, – мають і біси, які «вірять і тремтять» (Якова 2:19). Проте вона не може спасти, бо не підтверджена ділами, які завжди супроводжують справжню рятівну віру (Ефесянам 2:10). Добрі діла не є причиною спасіння, але його наслідком.


Повернутися на стартову українську сторінку

Євангеліє від Івана