Послання до Євреїв

Автор: Хоча деякі включають послання до Євреїв до переліку писань апостола Павла, особа автора залишається невідомою. Звичне привітання Павла, що зустрічається в його інших працях, тут відсутнє. Крім того, припущення, що автор цього послання посилається на знання та інформацію, надані іншими очевидцями Ісуса Христа (2:3), ставить авторство Павла під сумнів. Деякі дослідники приписують авторство Луці, інші вважають, що це послання було написане Аполосом, Варнавою, Силуаном, Филипом або Акілою та Прискилою. Незалежно від того, чия рука тримала перо, Святий Дух Божий є автором усього Святого Письма (2 Тимофію 3:16), тому послання до Євреїв говорить із тим же канонічним авторитетом, що й інші шістдесят п'ять книг Біблії.

Дата написання: Отець Ранньої Церкви Климент цитував з послання до Євреїв у 95 р. н.е. Проте внутрішні докази, як наприклад, той факт, що Тимофій був живий у момент написання послання, та відсутність будь-яких доказів, які свідчать про кінець старозавітної системи жертвоприношень, що настав з руйнуванням Єрусалиму в 70 р. н.е., вказують , що книга була написана близько 65 р. н.е.

Мета написання: Покійний д-р Уолтер Мартін, засновник Християнського дослідницького інституту та автор бестселера «Королівство культів», влучно відзначив, що послання до Євреїв було написане євреєм для інших євреїв, вказуючи їм припинити поводитися як євреї. Відверто кажучи, багато хто з ранніх єврейських віруючих повертався до обрядів і ритуалів юдаїзму, щоб уникнути переслідувань. Цей лист, таким чином, є закликом до віруючих, що терпіли переслідування, перебувати в благодаті Ісуса Христа.

Ключові вірші: Євреям 1:1–2: «Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього і через Якого створив віки» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Євреям 2:3: «То як ми уникнемо її (кари), коли знехтуємо таким великим спасінням?».

Євреям 4:14–16: «Тому, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги».

Євреям 11:1: «Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання».

Євреям 12:1–2: «Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу».

Коротке резюме: Послання до Євреїв адресоване трьом окремим групам: віруючим у Христа; невіруючим, які знали та інтелектуально приймали факти про Христа; невіруючим, що були навернені до Христа, але згодом відкинули Його. Важливо зрозуміти, до якої з груп адресований кожний уривок. Нездатність зробити це може привести нас до висновків, які не узгоджуються з іншими частинами Святого Письма.

Автор послання до Євреїв постійно згадує про перевагу Христа в Його особистості та служінні. Зі старозавітних писань ми розуміємо, що ритуали та обряди юдаїзму символічно вказували на прихід Месії. Іншими словами, обряди юдаїзму були тінню майбутнього. Послання Євреям говорить нам, що Ісус Христос є кращим за те, що може запропонувати просто релігія. Вся розкіш і пишнота релігії тьмяніє у порівнянні з особистістю, діяльністю та служінням Ісуса Христа. Перевага нашого Господа Ісуса є темою цього красномовного листа.

Зв'язки: Можливо, в жодній новозавітній книзі Старий Завіт не перебуває в центрі уваги більше, ніж у посланні до Євреїв, що має за основу священство левітів. Його автор постійно порівнює недоліки старозавітних жертвоприношень із досконалістю у Христі. Там, де Старий Завіт вимагав постійних жертв і щорічну викупну жертву за гріх, які приносили люди-священики, Новий Завіт пропонує єдину Жертву через Христа (Євреям 10:10) та прямий доступ до престолу Бога для всіх, хто перебуває в Ньому.

Практичне застосування: Багате на фундаментальні християнські доктрини, послання до Євреїв дає нам обнадійливі приклади Божих «героїв віри», що вистояли, незважаючи на труднощі та несприятливі обставини (Євреям 11). Ці члени Зали Божої слави є переконливими свідками безумовної та абсолютної надійності Господа. Ми також можемо мати бездоганну впевненість у багатих Божих обітницях, незалежно від наших обставин, розмірковуючи про непорушну вірність Бога в житті Своїх святих Старого Завіту.

Автор цього послання підбадьорює віруючих, але також викладає п'ять урочистих застережень, до яких нам слід прислухатися. Існує небезпека забуття (2:1–4), небезпека невір’я (3:7–4:13), небезпека духовної незрілості (5:11–6:20), загроза недостатності терпіння (10:26–39) та небезпека відмови від Бога (12:25–29). Отже, у цій праці ми знаходимо багатство доктрин, освіжаючий потік підтримки та джерело ґрунтовних, практичних попереджень щодо пасивності в нашому християнському житті. Але це ще не все, бо в посланні до Євреїв ми маємо чудове зображення Господа нашого Ісуса Христа, автора та виконавця нашого великого спасіння (12:2).


Повернутися на стартову українську сторінку

Євангеліє від Івана