Третє послання Івана

Автор: Ім’я автора у цьому посланні безпосередньо не вказане. Традиційно, з перших днів Церкви, вважається, що його автором був апостол Іван. Були випадкові сумніви, висловлені тими, хто думав, що, можливо, воно було написане іншим учнем Господа на ім'я Іван, але всі свідчення вказують на авторство Івана – автора Євангелія.

Дата написання: Третє послання Івана було написане приблизно у той же час, що й інші листи Івана – у 85–95 рр.

Мета написання: При написанні Третього послання, Іван мав три цілі. По-перше, він хвалить та підбадьорює свого улюбленого товариша Гая в його служінні гостинності для мандрівних вісників, що подорожували з місця на місце, проповідуючи Євангеліє Христове. По-друге, він застерігає та засуджує поведінку Діотрефа, авторитарного лідера, що прийняв керівництво над однією з церков у провінції Азія і чия поведінка була прямо протилежною всьому, чому навчали апостол і його Євангеліє. По-третє, він хвалить приклад Димитрія, що, як повідомлялося, мав хороші свідчення від усіх.

Ключові вірші: 3 Івана 1:4: «Більшої радості не маю від тієї, аби чути, що мої діти живуть у правді» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

3 Івана 1:11: «Любий, не наслідуй зло, але добро. Хто робить добро, той від Бога, а хто чинить зло, не бачив Бога».

Коротке резюме: Із притаманною йому особливою увагою до істини, Іван пише своєму братові у Христі Гаю, представнику заможної та знатної верстви населення, який мешкав поблизу міста Ефес. Він високо оцінює допомогу Гая та його гостинне ставлення до вісників – чия місія полягала в донесенні Євангелія – незалежно від того, чи були вони знайомі йому, чи ні. Іван закликає його продовжувати робити добро, а не наслідувати зло, навівши у приклад Діотрефа. Ця людина взяла на себе керівництво церквою в Азії, і не тільки відмовилася визнати владу Івана як апостола, але й отримувати його листи та коритися його вказівкам. Він також обмовляв Івана й відлучив від церкви членів, які висловлювали підтримку та гостинність до посланців Івана. Перш ніж закінчити свій лист, він також високо оцінює приклад Димитрія, про якого він чув позитивні відгуки.

Зв'язки: Важливість гостинності до чужинців безліч разів згадується у Старому Завіті. Гостинність виявлялась у скромному та теплому прийомі мандрівників у домі, забезпеченні їх їжею, нічлігом і захистом (Буття 18:2–8; 19:1–8; Йова 31:16–23, 31–32). Крім того, старозавітне вчення зображує ізраїльтян мандрівниками, що залежать від гостинності Божої (Псалом 38:12), Який люб'язно задовольнив їхні потреби, визволивши з Єгипту й забезпечивши їх їжею та одягом у пустелі (Вихід 16; Повторення Закону 8:2–5).

Практичне застосування: Іван, як завжди, підкреслює важливість перебування в істині Євангелія. Гостинність, підтримка та заохочення наших братів-християн є одними з основних заповідей вчення Ісуса, і Гай, вочевидь, був прикладом цього служіння. Ми маємо чинити так само, вітаючи відвідування місіонерів, проповідників та мандрівників (якщо ми впевнені, що вони є істинними віруючими) не лише в наших церквах, але й, при можливості, у наших домах, надаючи їм будь-яку допомогу та підтримку, які вони потребують.

Нам також слід бути обережними, слідуючи прикладу лише тих, чиї слова та дії відповідають Євангелію, а також бути розважливими, щоб відрізняти таких, як Діотреф, чия поведінка зовсім не відповідає тому, чому навчав Ісус.


Повернутися на стартову українську сторінку

Євангеліє від Івана