Перше послання Івана

Автор: Авторство Першого, Другого та Третього послань Івана з ранніх часів приписувалося апостолові Івану, що також написав Євангеліє від Івана. Зміст, стиль і лексика підтверджують висновок, що ці три послання були адресовані тій же аудиторії, що і Євангеліє від Івана.

Дата написання: Перше послання Івана було найімовірніше написане між 85 і 95 рр. н.е.

Мета написання: У цьому посланні передбачається, що читачі знають Євангеліє, написане Іваном, і висловлюється впевненість в їхній вірі у Христа. У ньому вказується, що читачі стикнулися з обманом гностицизму, який став ще серйознішою проблемою у другому столітті. Будучи філософією релігії, його послідовники вважали матерію злом, а дух – добром. Рішення конфлікту між ними полягало в знанні (гнозис), за допомогою якого людина підносилася від світського до духовного. Щодо євангельської вістки це вело до двох хибних теорій про особистість Христа: докетизму, який розглядав людину Ісуса як примару, або керинфіанізму, що приймав Ісуса як двояку особистість – іноді людську, а іноді божественну. Основна мета 1 Івана полягала у встановленні меж щодо змісту віри, а також у наданні віруючим впевненості в їхньому спасінні.

Ключові вірші: 1 Івана 1:9: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

1 Івана 3:6: «Кожний, хто в Ньому перебуває, не грішить. Кожний, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його».

1 Івана 4:4: «Ви, дітоньки, від Бога, і ви перемогли їх, бо більший Той, Хто у вас, ніж той, хто у світі».

1 Івана 5:13: «Ось це я написав вам, віруючим в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя».

Головним словом тут є «знати» – разом із пов'язаними словами воно зустрічається в 1 Івана щонайменше 13 разів.

Коротке резюме: Фальшиві духовні вчителі були великою проблемою Ранньої Церкви. Так як тоді не було повного Нового Завіту, до якого віруючі могли би звертатися, багато церков стали жертвами ошуканців, що навчали власним ідеям і висували себе лідерами. Іван написав цей лист, аби дати пряму відповідь на деякі важливі запитання, зокрема щодо особистості Ісуса Христа.

Оскільки послання Івана стосувалося основ віри у Христа, воно допомагало своїм читачам щиро замислитися про власну віру та задати собі питання: «Чи є ми істинно віруючими?». Іван сказав їм, що відповідь вони могли отримати, дивлячись на свої дії. Якщо вони любили одне одного – це було свідченням присутності Бога в їхньому житті. Але якщо вони сперечалися та боролися весь час або були егоїстичними й байдужими щодо інших людей, то це, фактично, демонструвало, що вони не знали Бога.

Це не означало, що вони мали бути досконалими. Насправді, Іван також погодився, що вірити – означало визнавати свої гріхи та прагнути до Божого прощення. Залежність від Бога для очищення від вини, а також визнання та виправлення власних помилок щодо інших людей, були ще однією важливою складовою пізнання Бога.

Зв'язки: Один із найчастіше цитованих уривків про гріх знаходиться в 1 Івана 2:16. У цьому тексті Іван описує три аспекти гріха, які нагадують першу й найбільш вражаючу спокусу в усьому Письмі. Перший гріх – непослух Єви – був результатом того, що вона піддалася тим же трьом спокусам, які ми знаходимо в Бутті 3:6: бажання плоті («придатне для їжі»), бажання очей («приємне на вигляд») і життєва гординя («прекрасним є мати знання»).

Практичне застосування: Перше послання Івана є книгою про любов і радість. Воно пояснює суть єдності з іншими людьми та з Ісусом Христом, яку ми повинні мати. Послання визначає різницю між щастям, яке є тимчасовим і скороминущим, і справжньою радістю, шлях до досягнення якої воно пояснює. Якщо ми будемо застосовувати слова, написані Іваном, у своєму повсякденному житті, то здобудемо справжню любов, відданість, братерську єдність і радість.

Апостол Іван добре знав Христа та каже нам, що й ми всі можемо мати близькі взаємини з Ним. У нас є свідчення людей, які мали безпосередні та особисті стосунки з Ісусом. Автори Євангелій надають свої надійні свідчення, засновані на історичній реальності. Як же це може бути застосоване до нашого життя? Дане послання пояснює нам, що Ісус прийшов сюди як Син Божий, аби створити з нами союз, заснований на Його благодаті, милості, любові та прийнятті. Занадто багато людей вважає, що Ісус знаходиться десь удалині і Його не цікавлять наші повсякденні проблеми та питання. Але Іван говорить нам, що Ісус перебуває поруч із нами, як під час звичних, повсякденних моментів нашого життя, так і у складних ситуаціях. Іван свідчить про свій особистий досвід, що Бог став тілом і жив серед людей. Це означає, що Христос прийшов сюди, щоб жити з нами, і Він усе ще знаходиться поруч. Як Він ходив по землі разом з Іваном, так Він щодня ходить із нами. Нам слід застосовувати цю істину в нашому житті та пам'ятати, що Ісус поряд з нами щодня. Якщо ми будемо використовувати цю істину на практиці, то Христос принесе святість у наше життя, роблячи нас чимраз більше схожими на Нього.


Повернутися на стартову українську сторінку

Євангеліє від Івана