Чому Бог дозволяє, щоб із хорошими людьми траплялися погані речі?




Запитання: Чому Бог дозволяє, щоб із хорошими людьми траплялися погані речі?

Відповідь:
Чому з хорошими людьми трапляються погані речі? Це одне із найскладніших питань усієї теології. Бог – вічний, безкінечний, всезнаючий і всемогутній. Чому ж людські істоти (не вічні, не безкінечні, не всезнаючі, не всемогутні) прагнуть повністю зрозуміти Божі шляхи? Це питання розглядається у книзі Йова. Бог дозволив дияволу вчинити Йову все, що той забажає, лише не вбивати його. Якою ж була реакція патріарха? «Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму, – але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! » (Йова 13:15). «Господь дав, – і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я» (Йова 1:21). Йов не розумів, чому Бог допустив те, що відбувалось у його житті, але він знав, що Бог – добрий, і тому продовжував довіряти Йому. В ідеальному випадку і наша реакція має бути такою ж. Бог є добрий, справедливий, люблячий і милосердний. І хоча з нами деколи відбуваються речі, причини яких зрозуміти ми не можемо, нам, замість того, щоб сумніватись у Божій доброті, слід довіряти Йому. «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповісті 3:5-6).

Можливо, доречніше було би поставити питання наступним чином: «Чому хороші речі відбуваються з поганими людьми?» Бог – святий (Ісаї 6:3; Відкриття 4:8), а люди – грішні (Римлянам 3:23; 6:23). Хочете знати, що Бог думає про людство? «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, – усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий – їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми» (Римлянам 3:10-18). У світлі цих слів кожна людська істота заслуговує бути відправленою в пекло просто зараз. Кожна мить нашого життя проходить лише завдяки Божій милості. Навіть найгірші страждання, які ми можемо переживати на цій планеті, є милістю порівняно з тим, на що ми заслуговуємо, – на вічне пекло у вогняному озері.

«А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлянам 5:8). Незважаючи на злу і гріховну сутність людей у цьому світі, Бог продовжує любити нас. Він любить нас настільки, що помер, аби понести покарання за наші гріхи (Римлянам 6:23). Нам, щоб отримати прощення й обіцянку вічного життя на небесах (Римлянам 8:1), необхідно лише повірити в Ісуса Христа (Івана 3:16; Римлянам 10:9). Отже, все, на що ми особисто заслуговуємо, це – пекло. А що ми отримуємо? Вічне життя на Небесах, якщо тільки повіримо.

Отже, наступного разу, коли перед нами поставатиме питання: «Чому Бог дозволяє, щоб із хорошими людьми траплялись погані речі?», можливо, точніше буде запитати себе: «Чому Бог дозволяє, щоб із поганими людьми траплялись хороші речі?»


Повернутися на стартову українську сторінку

Чому Бог дозволяє, щоб із хорошими людьми траплялися погані речі?