Що Біблія говорить про гнів?




Запитання: Що Біблія говорить про гнів?

Відповідь:
Керування гнівом – це важлива тема. Християнські консультанти повідомляють, що близько 50% їхніх відвідувачів мають проблеми з керуванням гнівом. Гнів може спотворювати спілкування та псувати стосунки, він знищує радість і здоров’я багатьох людей. На жаль, люди намагаються виправдати свій гнів, замість того, щоб узяти відповідальність за нього. Кожна людина певною мірою бореться з гнівом. На щастя, Боже Слово містить принципи щодо того, як нам правильно поводитися з гнівом і як подолати гріховний гнів.

Гнів не завжди є гріхом. Існує тип гніву, схвалюваний Біблією, який часто називається «праведним обуренням». Бог гнівається (Псалом 7:12; Марка 3:5), і віруючим сказано гніватись (Ефесянам 4:26). Однак у Новому Завіті щодо нашого слова «гнів» використовуються два різних грецьких слова. Одне означає «пристрасть, енергія», а інше – «збудження, кипіння». Згідно з Біблією, гнів є даною Богом енергією, націленою на те, аби допомогти нам у вирішенні проблем. Приклади біблійного гніву включають конфронтацію Павла та Кифи через хибні вчинки останнього в Галатам 2:11–14; обурення Давида, коли той почув від пророка Натана про несправедливість (2 Самуїла 12), і гнів Ісуса з приводу осквернення деякими юдеями Божого храму в Єрусалимі (Івана 2:13–18). Зверніть увагу, що жоден із цих прикладів не стосується самозахисту, але захисту інших людей чи принципів.

Гнів перетворюється на гріх, коли містить егоїстичні мотиви (Якова 1:20), коли спотворюються Божі цілі (1 Коринтянам 10:31) або коли ми дозволяємо йому палати занадто довго (Ефесянам 4:26–27). Замість використання енергії, генерованої гнівом, на вирішення проблеми, що постала перед нами, ми можемо нападати на людину. Ефесянам 4:15–19 говорить, що ми маємо говорити правду з любов’ю та використовувати наші слова для збудування інших, а не дозволяти поганим чи руйнівним словам виходити з наших уст. На жаль, така отруйна мова зазвичай є характеристикою грішної людини (Римлянам 3:13–14). Гнів стає гріхом, коли йому дозволяють кипіти без опору, що призводить до збільшення шкоди (Притчі 29:11) і залишає спустошення, часто з невиправними наслідками. Гнів також часто стає гріхом, коли розгнівана людина відмовляється заспокоїтися, накопичує образу чи тримає все в собі (Ефесянам 4:26–27). Це може призвести до депресії та дратівливості через незначні речі, які не мають відношення до того, що лежить в основі проблем.

Ми можемо впоратися з гнівом за допомогою біблійних методів, визнаючи гріхом наш егоїстичний гнів і / або наше неправильне керування ним (Притчі 28:13; 1 Івана 1:9). Це визнання має бути і перед Богом, і перед тими, хто постраждав від нашого гніву. Нам не слід применшувати гріх, виправдовуючи його чи перекладаючи провину за нього на інших.

Ми можемо впоратися з гнівом біблійними методами, пам’ятаючи про Бога як про найвищого суддю. Це особливо важливо, коли люди зробили щось, щоб образити нас. Тексти в Якова 1:2–4, Римлянам 8:28–29 та Буття 50:20 вказують на той факт, що Бог – повелитель усього і Він володіє повним контролем над кожною обставиною та людиною на нашому шляху. Ніщо не відбувається з нами без Його схвалення або дозволу. І ці тексти говорять, що наш Бог – добрий Бог (Псалом 144:8–9, 17), Який допускає певні речі в нашому житті для блага нашого та інших людей. Нам необхідно роздумувати над цією істиною, поки вона не перейде від нашого розуму до серця і не змінить нашу реакцію на тих, хто ображає нас.

Ми можемо впоратися з гнівом за допомогою біблійних методів, даючи місце Божественному гнівові. Це особливо важливо у випадках несправедливості, коли «злі» люди знущаються з «безневинних». Тексти в Буття 50:19 і Римлянам 12:19 говорять нам не брати на себе роль Бога. Він – праведний, і ми можемо покладатися на Його справедливість, бо Він знає та бачить усе (Буття 18:25).

Ми можемо впоратися з гнівом біблійними методами, не віддаючи злом за зло (Буття 50:21; Римлянам 12:21). Це – ключ до перетворення нашого гніву на любов. Хоча наші вчинки походять з наших сердець, наші серця можуть бути змінені правильними вчинками (Матвія 5:43–48). Таким чином, ми можемо змінити свої почуття до іншої людини, змінюючи свої вчинки стосовно неї.

Ми можемо впоратися з гнівом, спілкуючись, аби вирішити проблему. Чотири базові правила спілкування описані у Посланні до Ефесян 4:15, 25–32:

1. Будьте «в любові правдомовні» (Ефесянам 4:15, 25). Люди не можуть читати наші думки. Ми маємо говорити чесно та правдиво.

2. Не зволікайте (Ефесянам 4:26–27). Ми не повинні дозволяти тому, що турбує нас, розростатися, поки ми не втратимо над цим контроль. Важливо розібратися і поділитися тим, що нас турбує, до цього моменту.

3. Нападайте на проблему, а не на людину (Ефесянам 4:29, 31). У зв’язку з цим, ми повинні пам’ятати про важливість не підвищувати наш голос (Притчі 15:1).

4. Дійте – не реагуйте (Ефесянам 4:31–32). Через наше гріховне єство наша перша реакція часто може виявитися грішною (в. 31). Час, витрачений на те, щоби «порахувати до десяти», слід використати, щоб обміркувати богобоязливу відповідь (в. 32) і нагадати собі, як гнів може бути направлений на вирішення проблем, а не на їхнє посилення.

Зрештою, ми повинні діяти, щоб вирішити нашу частину проблеми (Дії 12:18). Ми не можемо контролювати те, як інші діють чи відповідають, але ми можемо внести зміни, необхідні з нашого боку. Подолання темпераменту не досягається миттєво. Але за допомогою молитви, вивчення Біблії та віри в Божого Святого Духа грішний гнів може бути викорінений. Так само, як ми могли дозволити гніву прорости в нашому житті за допомогою звички, ми маємо виробляти правильне реагування, поки воно не стане нашою звичкою.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що Біблія говорить про гнів?