Чи повинні християни дотримуватися суботнього дня?




Запитання: Чи повинні християни дотримуватися суботнього дня?

Відповідь:
Часто стверджується, що «Бог заснував суботу в Едемі» із-за зв’язку між суботою і творінням у книзі Вихід 20:11. Хоча Божий «відпочинок» на сьомий день (Буття 2:3) визначив майбутній закон про суботу, Біблія не містить записів про відзначення суботи до виходу ізраїлевих нащадків з Єгипту. Ніде у Святому Письмі немає натяків на те, щоб субота дотримувалася у часи від Адама до Мойсея.

Слово Боже дає зрозуміти, що дотримання суботи було особливим знаком між Богом та Ізраїлем: «А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: „Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!» (Вихід 19:3-5). «І будуть Їзраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого – перервав працю та спочив» (Вихід 31:16-17).

У 5-му розділі книги Повторення Закону Мойсей наново формулює десять заповідей для наступного покоління ізраїльтян. Тут, після наказу дотримуватися суботи у віршах 12-14, він пояснює, чому субота була дана ізраїльській нації: «І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день» (Повторення Закону 5:15). Зверніть увагу на слово «тому». Божий намір щодо дотримання суботи Ізраїлем полягав у тому, щоб вони пам’ятали не про творіння, а, швидше, про своє єгипетське рабство і Господнє визволення. Зверніть також увагу на вимоги щодо дотримання суботи: людина згідно зі суботнім законом не могла залишати свій дім у суботу (Вихід 16:29), не могла розпалювати вогонь (Вихід 35:3) і не могла змушувати когось іншого працювати (Повторення Закону 5:14). Той, хто порушував суботній закон, мав померти (Вихід 31:15; Чисел 15:32-35).

При вивченні новозавітних текстів очевидними є чотири важливі моменти:

1. Коли б воскреслий Христос не з’являвся і коли вказується день, це завжди був перший день тижня (Матвія 28:1, 9-10; Марка 16:9; Луки 24:1, 13, 15; Івана 20:19, 26).

2. Один випадок, коли згадується субота на відрізку від Дій Апостолів до Відкриття, пов’язаний з євангелізацією юдеїв, і це відбувалось у синагозі (Дії Апостолів, 13-18 розділи). Павло писав: «Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати» (1 Коринтянам 9:20). Павло ходив у синагогу не для спілкування і наставляння святих, а щоб переконати і врятувати загублених.

3. З того моменту, як Павло сказав: «Відтепер я піду до поган» (Дії 18:6), субота більше не згадується.

4. Замість наказу дотримуватися суботнього дня, всі інші місця Нового Заповіту припускають протилежне (включаючи єдине виключення до попереднього пункту, що знаходиться у Посланні до Колосян 2:16).

Розглядаючи детальніше пункт 4, можна зауважити, що дотримання суботи не вимагається від новозавітного віруючого, а також, що визначення неділі як «християнської суботи» є небіблійним. Як зазначалося вище, субота згадується лише один раз після того, як Павло почав служіння серед язичників: «Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, – бо це – тінь майбутнього, а тіло – Христове» (Колосянам 2:16-17). Христос скасував юдейську суботу на хресті, «знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас» (Колосянам 2:14).

У Новому Заповіті ця ідея повторюється неодноразово: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, – для Господа вважає, а хто не вважає на день, – для Господа не вважає. Хто їсть, – для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, – для Господа не їсть, і дякує Богові» (Римлянам 14:5-6). «А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще – як Бог вас пізнав, – як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити? Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки» (Галатам 4:9-10).

Однак деякі люди стверджують, що субота була «змінена» на неділю указом імператора Костянтина у 321 р. н.е. У який день Рання Церква збиралася для поклоніння? Святе Письмо не згадує жодного суботнього служіння віруючих. У той же час, є конкретні тексти, де згадується перший день тижня. Наприклад, Дії 20:7 стверджує: «А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба…». У 1 Посланні до Коринтян 16:2 Павло переконує віруючих Коринту: «А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому». Оскільки у 2 Коринтянам 9:12 Павло визначає пожертвування як «служіння», то цей збір мав стосуватися недільного служіння християн. Історично саме неділя, а не субота, була звичним днем зібрання християн у церкві, і це практикується ще з першого століття.

Субота була дана Ізраїлю, а не церкві. Субота – це все та ж субота, а не неділя, і вона ніколи не була змінена. Але субота є частиною старозавітного закону, а християни вільні від його уз (Галатам 4:1-26; Римлянам 6:14). Дотримання суботи не вимагається від християн – незалежно, чи це субота, чи неділя. Перший день тижня, неділя, славить Нове творіння з Христом – нашим воскреслим Главою. Ми не зобов’язані слідувати суботі Мойсея, але вільні служити воскреслому Христу. Апостол Павло сказав, що кожному християнину індивідуально слід приймати рішення, чи дотримуватися йому суботи: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання» (Римлянам 14:5). Ми маємо поклонятися Богові щоденно, а не тільки в суботу чи неділю.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи повинні християни дотримуватися суботнього дня?